Іграшка як засіб емоційної підтримки дитини: практичне заняття для майбутніх вихователів

Як допомогти дошкільнику впоратися зі страхом, тривогою чи невпевненістю, якщо він ще не може розповісти про свої почуття словами? Один зі способів налагодити емоційний контакт із дитиною – використати іграшку.

Можливості іграшки як засобу емоційної підтримки досліджували здобувачі освіти третього курсу спеціальності А2 Дошкільна освіта під час практичного заняття з освітньої компоненти «Психологія (дитяча, педагогічна)», яке провела викладачка Софія Ігорівна Пилипишак.

Майбутні вихователі ознайомилися з елементами ігротерапії та українським досвідом застосування терапії іграшкою. Зокрема, розглянули проєкт Toy Therapy Room – «Кімната терапії іграшкою», започаткований у 2022 році громадською організацією «Генофонд нації» за ініціативи психологині та арттерапевтки Вікторії Назаревич.

Теоретичні знання студенти закріпили під час моделювання педагогічних ситуацій. Використовуючи власні іграшки, вони відтворювали можливі сценарії взаємодії з дошкільниками, шукали способи встановлення емоційного контакту, добирали слова підтримки та обговорювали, як допомогти дитині впоратися зі складними переживаннями.

Особливу увагу приділили підтримці дітей під час повітряної тривоги. В умовах війни вміння вихователя вчасно помітити дитячий страх, спокійно відреагувати на нього та допомогти малюкові відчути підтримку й захищеність є важливою складовою професійної компетентності.

Практичну частину заняття доповнило виготовлення іграшок-антистрес із доступних матеріалів. Студенти випробовували прості способи емоційного розвантаження та шукали ідеї, які зможуть використати у майбутній роботі із дошкільниками.

Заняття допомогло майбутнім вихователям усвідомити, що іграшка – це не лише засіб гри й розвитку, а й інструмент налагодження довірливих стосунків із дитиною. Через гру, творчість і дбайливу взаємодію дорослий може краще зрозуміти дитячі переживання та підтримати малюка в складний момент.

Адже професіоналізм вихователя виявляється не тільки в умінні організувати освітній процес, а й у здатності почути дитину, відгукнутися на її потреби та створити середовище, у якому вона почуватиметься прийнятою і захищеною.